Чемпіонат Вінницької області 6-8 червня

17.06.2014

АВТОР:

АВТОР: Володимир Воротняк

р. Київ, рибалка-спортсмен,

абсолютний чемпіон України,

володар Кубка України

з ловлі хижої риби спінінгом з берега

майстер спорту України.

Туманне безвітряний ранок, роса на траві, крізь дерева злегка блищить вода, а в тій воді, я знаю точно, живе судак, окунь і сом... саме з такими враженнями у мене асоціюється Південний Буг. Ця річка зачаровує і манить до себе в гості знову і знову, а хронічна адреналінова недостатність знову і знову вимагає змагань. Думаю, причина нашої появи на Чемпіонаті Вінницької області в с. Четвертинівка 6-8 червня ясна. Як завжди команда «Імпульс-Jackall» у своєму повним складі: Ст. Воротняк (кап), А. Кармянков, Б. Антонов. Виїхали в п'ятницю раненько вранці і до обіду ми вже на місці. Ось він, Буг, красивий і непередбачуваний. Протягом години розкладаємо намети, готуємо обід і в бій на тренування.

У Четвертиновке ми вперше і з зонами змагань не були знайомі зовсім, тому тренування – єдиний шанс спробувати воду до початку туру. Не мудруючи лукаво, вирішили почати прохід із зони «А» до зони «С» по максимуму облавливая всі перспективні місця. Так як часу мало, ми вирішили його використати максимально раціонально, щоб зрозуміти що потрібно місцевої риби в даний момент. Було вирішено ловити різними приманками: я ловив активними (Reins G-Tail Saturn 2,5", Ecogear Paramax 2", Jackall iShad tail 2,8", KEITECH little spider і Easy Shiner 2". Андрій ловив пассивкой (Imakatsu Javastick, Tsunekichi Worm, Reins Syaku aji ringer). Боря ловив на приманки трохи більшого розміру (Vagabond airbait Slim, Reins Rockvibe Saturn, Ecogear paramax 3"). Що й казати, на тренуванні все працювало, бо людей було не дуже багато, риба не лякана, не колота. В зоні «С» в основному брав окунь, зона «В» ознаменувався великою кількістю судака (саме достатком), а ось у зону «С» ми так і не дійшли, потемніло. Впринципі, контакт з водоймою налагоджений, поведінка риби теж, начебто, зрозуміло, залишилася справа за малим – бути в трійці в зоні. На жеребкуванні я молився, щоб зі старту не потрапити у зону «С», як її охрестили за торішні неуловы «мертва». Отже, тягну карту, а там... звичайно ж, інакше у мене бути не могло. Другий тур я в «А», третій – «В». Вигадувати не доводиться, треба діяти, виходячи з ситуації. У голову приходили різні думки, аж надто я не хотів потрапити у зону «С». Заспокоював себе тільки тим, що в першому турі риба завжди бере краще, ніж в інших.

Цей рік старти на обласних та всеукраїнських першостях проходять по міжнародній системі. Спортсмен має до початку туру картку з трьома числами, які означають його черга. Сума стартів приблизно однакова у всіх спортсменів, таким чином виключається регулярне попадання спортсмена в «бонусні» сектора. Як не крути, а модернізація правил тягне за собою підвищення рівня майстерності українських спортсменів та підвищення між ними конкуренції, це видно неозброєним оком. Рано чи пізно, ми все-таки станемо чемпіонами світу. Але це буде потім. А зараз я стартую передостаннім і біжу в той бік, куди пішли вінницькі спортсмени, в кінець зони, їм видніше. З самого початку я зловив два окунька і здобув кілька холостих покльовок. Праворуч від мене спортсмени толком нічого не зловили, за винятком представника команди «Рибалка-спортсмен Одеси», який витягнув судачка. Під кінець години я намацав на викиді дуже цікавий підйом з черепашкою і взяв окуня за 150 грам. Фініш. Їжаку зрозуміло. Що у другому годині «мій» сектор буде зайнятий, довелося йти в пошуках «вільних хлібів». Цей пошук пройшов під кількістю риби «0» риб/ч. Третій старт. Моя черговість – п'ятий, тільки б ніхто не зайняв... Вдається зайняти місце, буде спекотно. З перших закидів після старту нічого не відбувається, минуло вже хвилин п'ятнадцять, а в мене нічого. І ось він, довгоочікуваний окунек грам на 200 подсаке. Докорінно ситуація не зміниться, це я точно розумів, ще максимум один-два таких окунька зловлю до кінця туру, не більше, потрібно щось змінювати. На початку години я звернув увагу на того ж одеського спортсмена, котрий вже зловив два судачка з дальняка. Треба і собі пробити «загоризонт». Беру другий комплект, лайтовый: Tenryu Brigade C-N-T 8,3", Shimano Stella 2500S зі шнуром до Small Game #0,3 і вольфрам Shark 8 – 10 грам. На першій же проводці покльовка, потім ще одна... є дрібний судачок. Друга-третя проводка теж принесли з судачку, потім окунек і знову покльовка. Не буду наганяти пристрасті, в результаті години я взяв шість судачків і три окуня. Моє місце в зоні – «3», завдання виконано! Андрій Кармянков в зоні «А» зіграв на «2», Боря Антонов «В» відпрацював «дев'ятку». Командний результат після першого туру, перший! Це, звичайно, не може не радувати, але це всього лише перший тур.

У короткій перерві між турами ми з товаришами обговорили стратегію другого туру і топові приманки першого. Зараз вже можу сказати, що я ловив на дві приманки: Ecogear Paramax і Reins G-Tail Saturn. Перша на протязі або на великій вазі не має аналогів серед твистеров, її хвіст досить жорсткий і він не вирівнюється в пряму на протязі. Про Сатурн взагалі нічого не потрібно говорити, ясно, що це «універсальний солдат» та працює скрізь. Ситуація цікава склалася у Андрія в зоні «А», де він ловив з-під берега на «джавик», а перше місце в зоні зайняв Слава Гроза з Одеси. Впринципі, на пальцях все зрозуміло, мені залишилося реалізувати задумки у другому турі в тій же зоні «А». Від себе по-максимуму видав інформації про зону «С» і навантажив экогиром.

... і ось я йду в тур, все знаю, грамотний я такий, навіть дуже. Знаю також і те, як такі «грамотні» пролітають, адже не раз «грамотність» мені грала ведмежью послугу. Йду і жену від себе думку про призи, налаштовуюся тільки на «трійку» в зоні. Вітер дуже сильний, про лові під берегом навіть мова не йде, тільки дальняк. В перерві між турами. Треба буде віднести УЛ-спінінг в табір. Старт дан і спортсмени безперервно здійснюють далекі заброси, але чернокаменного клювання немає, скажу більше, з-за вітру ловля перетворилася в вистоювання трьох годин. Багато морально здалися, це мені на руку. Ось і перша покльовка і перший окунь. Первісток в районі 150 грам – гарний початок. Ще через кілька закидів беру другого такого ж і розумію, що потихеньку мене тиснуть зі сторін, а до кінця години 5 хвилин. За, напевно, кілька секунд до кінця години дотягую до підсаку третього. Вириваюся в лідери і це радує. Багато хто навіть покльовки не бачили. У другому і третьому годині я добрав з дальняка всього три окунька грам по 30-40, але вони мені допомогли утриматися в трійці. Моє прізвище в підсумковому протоколі на другій позиції, з розривом у 20 грам від першого. В голові одне питання: «як Андрій з Борею?». За сумним особам з далека було ясно, що щось не так. Андрій в останньому годині туру зловив судачка, а Боря в зоні «С» так і не пішов від нуля. Ось тобі раз.

За вечірнім столом робили роботу над помилками і що найцікавіше, після розмови стало ясно, що ми все робили одне і те ж, але, на жаль... Третій тур був тільки для мене, але не дивлячись на це мужики виклалися по максимуму.

Вночі не спиться, в голові пролітає картина пересування по зоні, покльовки, виважування і ... свист на вулиці з криками «Київ, ви йдете?». Швиденько зібралися і в останній бій. По дорозі в зону «В» зустрічаю Славу Грозу, йдемо разом, адже нам в одну зону. Після двох турів я йду першим, а він слідом за мною з мінімальним відставанням в один бал. Третій тур вдасться на славу, побігаємо. Старт! Закид, ще один і ще удар – є. Окунек з підсаки кочує в садок. Мовчу, суддю не кличу. Праворуч мене нікого немає. А зліва з-за кущів я не бачу найближчих спортсменів, тільки чую як Слава кличе суддю один раз, два, три, чотири, обходить мене Слава і це сумно. Мчу до нього, заглядаючи в протокол судді і розумію, що все дуже сумно. У мене 121 грам, а у Слави грам 580, важко буде наздогнати, але це необхідно, тому що світить личка....жену цю думку від себе. Ломлюсь крізь траву по вузькій доріжці в ті сектори, де ми тренувалися з Андрієм, найімовірніше, що там все забито. Прибіг і здивувався - нікого. З третього закидання беру невеликого судачка, а до кінця години влітає ще один крупніше. Перший годину позаду і циферки на електронних вагах показують 431 грам. Розрив зі Славою всього 20 грамів. В наступному годині я стартую відразу за ним, і це значить, що ми будемо стояти поруч, швидше за все він поведе на своє місце, я ж думаю з якого боку його сектора встати. Доля розпорядилася так, що мені довелося встати праворуч Слави, так як сектор лівіше був вже зайнятий. Зараз все вирішиться. Через кілька хвилин мій опонент бере окунька грам на 50 на дрібного черв'ячка. Я ж вирішив змінити 8 грам вольфрам на 10 і спробувати обловити велику площу. На черговій проводці я отримав чітку впевнену клювання судака, спортсмени зрозуміють мої почуття, коли я його дотаскивал до берега. Іііі, ось він, подсаке, ура, товариші! Швиденько його в підсаку і продовжую, але більше з викиду нічого. Зменшую вагу до 6 грам і більш якісно пробиваю ближню бровку. Не минуло й кількох хвилин, як маленький окунек спокусився на мікро-сатурн. Кінець години і протокол вказує, що мій результат поки перший. Залишається останній час, за який потрібно утримати перевагу. І це вийшло, ні я, ні Гроза не взяли жодної риби, а наші конкуренти не змогли наблизитися до трійки в зоні. Ось вона, перемога, солодка і така короткочасна.

Командна трійка виглядала так: