Як упіймати на ратлін. Техніка лову на безлопаткові кренки

Автор: Швець А.

Ні для кого не є секретом, що такий клас воблерів, як Lipless Crankbaits, які у нас не зовсім правильно називають ратлінами, не має такої популярності, як, скажімо, ті ж воблери мінноу або кренки. Левова частка цих приманок виконується в тонучому виконанні, що автоматично робить їх непопулярними у широких мас рибалок. Рядовий спінінгіст боїться тонучих воблеров, так як при лові на них існує реальний ризик, особливо під час берегової ловлі, відірвати на зачепі дорогу приманку – легше обловити якусь ямку більш дешевим силіконом. Насправді, більш простий у застосуванні воблер, ніж ратлін, знайти буде досить важко. В принципі, це той же кренк, тільки без лопатки, і він так само простий у застосуванні. У тій же Японії або США віби супер-популярні. Тонучу безлопаткову приманку можна легко провести практично на будь-якій глибині, а неперевершені польотні характеристики ратлинів роблять їх прекрасними пошуковими приманками для пробивання великих водних площ. І якщо перед нами стоїть завдання знайти на великій незнайомій водоймі активного хижака, то кращої приманки, ніж безлопатковий кренк, нам просто не знайти.

Спосіб подачі ратліна хижакові багато в чому залежить від глибини в місці лову і рельєфу дна (якщо ловля ведеться в придонних шарах): складного тут нічого немає, достатньо лише зрозуміти загальні принципи роботи з цими приманками. Наприклад, при лові окуня, щуки і судака на ділянках водойми з невеликими фоновими глибинами до двох з половиною метрів, здебільшого застосовується найпростіша рівномірна проводка - в цих умовах вона працює найпродуктивніше. Якщо хижак не дуже активний, використовуємо мінімальні паузи або збої у проводці – в більшості випадків це допомагає оживити клювання. На відвертому мілководді із глибинами до півтора метрів максимально ефективні плаваючі ратліни або суспендери - такі моделі також існують, причому як в американських, так і у японських воблеробудівних фірм. Проводимо такі приманки або рівноміркою або свого роду зворотною сходинкою - коли ми робимо паузи, то віб не тоне, а спливає. На великих глибинах, наприклад, на ямах або протяжних глибоких поливах-столах, в більшій мірі застосовуємо різні варіанти ступінчастої проводки: це або класична робота котушкою «два оберти-пауза», або підкидання вудилищем у вертикальній площині. Підкидання можна робити будь-якої висоти - одиночні або подвійні, змінюючи «крок» приманки, комбінувати їх, словом, підбирати ключик до риби, Якщо ж дно із корчами або його покривають водорості, ловимо пелагічною сходинкою в товщі води, без торкання дна приманкою. В перевірених місцях можна класти приманку на дно, а для зниження ризику зачепа замінити передній трійник на ратліні на двійник, розгорнутий жалами до тіла. Засікання риби такий прийом не зменшує, проте знижує ризик зачепа віба за донне сміття або корчі. Дуже цікаво застосовувати безлопаткові кренки для лову по рельєфу – наприклад, на великих водосховищах, дно яких порізане руслами колишніх струмків і річок. Правильніше за все буде встановлювати човен на якір на глибокому місці, виконуючи закидання на вершину звалу, а потім стягувати ратлін в яму: на брівці завжди поює хижак, від судака і окуня, до щуки і сома. Проводку краще виконувати підкиданнями вудилищем, так приманка буде мати найменшу довжину кроку під час опускання вниз по звалу, і гарантовано пройде біля стоянки риби.

Проте все ж безлопаткові кренки не такі прості й примітивні, як це може здатися на перший погляд - вони, як і будь-які воблери, відрізняються один від одного формою тіла, амплітудою і частотою коливань, гучністю, швидкістю занурення і поведінкою на цій фазі проводки. Зрозуміло, в періоди високої активності хижак відреагує на будь-який ратлін, який потрапив у поле його зору, але от коли риба з якихось причин починає вередувати, то тут доводиться перебирати моделі, підбираючи ту саму, яка в даний конкретний момент все-таки звабить хижака на покльовку.

Безлопаткові кренки є в модельному ряді практично кожної більш-менш великої воблеробудівної фірми – при бажанні зловити хижака можна на будь-який з них, але все ж є свого роду приманки-бестселери з довгим «послужним списком». Про деяких з них ми і поговоримо.

Evergreen Whizzer

Evergreen Whizzer – стара перевірена модель. Це середнього розміру віб із брязкальцем, що складається із декількох дрібних кульок, що видають при проведенні тихий ненав'язливий шум. Гра трохи млява, середньочастотна і малоамплітудна: подібного роду приманки часто вистрілюють при невисокій активності хижака. У практиці бували випадки, коли ставиш Whizzer – є покльовки і клювання щук, тут же заради експерименту змінюєш його на ратлін з більш агресивною грою і гучним брязканням – і покльовки припиняються в ту ж мить. Починаєш знову ловити на Whizzer – та щуки відразу ж починають цікавитися вібом: експеримент з декількома моделями на рибалці при різному ступені активності хижака допомагає краще зрозуміти віби та особливості їх застосування.

З допомогою Whizzer можна обловлювати глибини від півтора до десяти-дванадцяти метрів: на мілководді ведемо віб самою звичайною рівномірною проводкою в середньому темпі, на глибині вибір варіантів подачі у нас побільше. При лові по рельєфу це може бути як класична джиговая проводка, так і хвилеподібна або «довга сходинка», тобто рівномірка з періодичними перервами до контакту із дном – і на будь-якій із них Whizzer працює стабільно і при цьому ловить рибу.

Jackall TN

У світі ратлінів немає, мабуть, більш широкої серії приманок, ніж Jackall TN. Мало того, що тут можна знайти і підібрати потрібну модель для лову практично будь-якого хижака, так ще і кожен типорозмір вібів випускається в декількох версіях. Серія TN - це воістину еталонна якість, стабільна гра на будь-якій швидкості проводки і уловистість, до того ж ми маємо можливість підібрати приманку під свої умови лову та поточну активність риби. Віби TN випускаються в п'яти розмірах - 50, 60, 65, 70 і 80 мм, від самого маленького і легкого TN50 Silent вагою 8.3 г до найважчого TN70 Trigon, що важить 31.5 г. Віби розміром від 50 до 70мм випускаються в трьох основних версіях: Silent, тобто безшумній, класичній і Full Tungsten, відвантаженій вольфрамовими кулями, плюс кожен віб серії TN має вольфрамову «губу», розташовану в головній частині приманки. Наприклад, TN50 Silent має вагу 8.3 г, TN50 - 9 г, а TN50 Full Tiungsten - вже 9.5 г. Тобто, маючи один і той же ратлін в декількох версіях, ми можемо оперативно реагувати на різноманітні умови риболовлі і зміни активності хижака. Риба досить активна - можна застосовувати класичний TN50, ловимо на запресованій водоймі, де хижак насторожений або не дуже активний - успіх принесе тихий TN50 Silent, ловля ведеться на течії або потрібен дальній кидок - ставимо TN50 Full Tungsten.

У деяких розмірах є і додаткові версії: в TN50 і TN60 Disk Knocker - фірмове складне багатокамерне брязкальце замінено на вольфрамовий диск, який при проводці видає глухий ритмічний стукіт. У розмірах TN60 і TN70 є версія Skull Shell Maruhata, де саме тіло віба зроблено не зі звичайного пластика, а з матеріалу, в якому брязкальце при проводці приманки видає більш дзвінкий звук. До речі, може здатися, що брязкальце ратліна і звуки, що він видає, другорядні, але насправді це не так - якщо риба примхлива, то ​​може спрацювати не тільки зміна гри, але й інший варіант звучання приманки. Найважча модифікація - це TN Trigon, що забезпечена в головній частині пласким зігнутим вольфрамовим вантажем, завдяки формі якого приманка стає на дні вертикально. Крім того, при тому ж розмірі ратлін має набагато більшу вагу, що дозволяє без проблем виконувати наддалекі закидання або застосовувати приманку для лову на сильній течії. TN50 Trigon важить 11.2 г, TN60 Trigon - 18.5 г, а TN70 Trigon вже цілих 31.5 г - наприклад, при випробуваннях найважча модель закидалася кастинговою снастю на відстань понад 80 метрів.

Трохи осібно стоїть модель TN Slim8. При такому немаленькому розмірі вона важить всього 12 г, на відміну від класичних ратлінів серії, має витягнуту прогонисту форму, а її центр ваги трохи зміщений до хвоста. З цієї причини гра приманки малоамплітудна і не дуже активна, завдяки чому цей віб відмінно працює як на течії, так і у водоймах зі стоячою водою по неактивному хижакові - особливо добре зарекомендував себе TN Slim8 при лові джигом судака.

DUO Realis Vibration

Компанія DUO в басовій серії Realis випускає віби, що відмінно ловлять нашого хижака, Realis Vibration. Приманка представлена ​​в трьох розмірах - 52, 62 і 68 міліметрів відповідно. Найменший віб серії важить всього 9 г і зарекомендував себе стабільною роботою по окуню, в тому числі по трофейному, а середній і великий віби Realis випускаються в двох версіях. Realis Vibration 62 з вагою 11 г, Realis Vibration 62 G-Fix - 14 г, а також у розмірі 68 мм - звичайний віб важить 16 г, а версія G-Fix - 21 г. Мати одну приманку в різних масах дуже зручно, так як це дозволяє застосовувати її в різних умовах. Легша версія, основна, дозволяє полювати за хижаком в будь-яких усереднених умовах - її можна однаково успішно застосовувати і на мілководді і на середніх глибинах. Якщо ж лов ведеться на сильній течії або великій глибині, або ж потрібно наддалекий закид - ось тоді і стане в нагоді біль важка версія віба, що дозволяє нам комфортно рибалити в таких умовах.

 Realis Vibration має майже плаский профіль, отже лобовий опір приманки невеликий. Такі віби мають малоамплітудну средньочастотну гру і вони не дуже активні на повільній проводці в водоймах зі стоячою водою. Однак вони нерідко начисто обігрують широкоамплітудні ратліни із активною грою - це стосується і ловлі запресованого неактивного хижака, і лову пізньої осені по холодній воді. Легка ненав'язлива вібрація приманки не відлякує настороженого або вередуючого з якоїсь причини хижака, викликаючи у нього бажання атакувати її.

Маючи кілька вібів серії Realis Vibration, можна успішно ловити щуку, окуня, судака і сома з жерехом у самих різних ситуаціях і умовах, за будь-якої активності хижака, на будь-яких глибинах - від відвертого мілководдя, до найглибших ям.

Як бачимо, безлопаткові кренки не такі вже й складні у застосуванні, як це може здатися на перший погляд. Головне не боятися експериментувати з новими приманками і робити правильні висновки, а інше прийде з практикою.